неділя, 15 травня 2011 р.

Івончак Настя



Івончак Настасія, учениця 9 класу, голова учнівського самоврядування, Новобросковецької ЗОШ І-ІІ ст., переможець Міжнародного конкурсу з українознавства 2012 року, ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури 2013 року. 

Боротися за мрію – мета нашого життя, але іноді залишається використовувати ті дарунки долі, що надходять з небес. Для мене таким дарунком і неоціненною можливістю проявити свої знання і порівняти їх із чужими стало українознавство. Воно – не просто наука чи конкурс, а покликання берегти все своє, рідне, українське. 

Після цікавих і захоплюючих уроків українознавства у нашій Новобросковецькій школі, які веде неповторний педагог і мудрий наставник Марія Георгіївна Маніліч, були районні олімпіади і конференції, обласні. І вже минулого року я мала можливість побувати у столиці Києві на IV Всеукраїнському етапі конкурсу з українознавства, познайомитися із однолітками з усієї України, прослухати презентації їхніх науково – дослідних робіт і ознайомити із своєю. На Міжнародному конкурсі з українознавства я отримала II місце за виконання конкурсних завдань і III - в Інтернет – олімпіаді, за що була нагороджена путівкою в Артек. Завдяки екскурсії в місті Києві, я змогла відвідати визначні місця столиці, музеї, собори, пам’ятники. Неабияк приємно було познайомитися із Петром та Тарасом Кононенками, Валентиною Ковальською, Іваном Драчем та іншими відомими людьми, а в Артеку – відпочити і набратися сил. 

Найбільше радує те, що досягнення стали не фіналом, а стимулом рухатись далі. Особливо вдячна Тамарі Антонівні Мінченко. І не лише за видані нею книжки, підтримку під час підготовки до конкурсу, а й за те, що вона стала для мене взірцем. Після закінчення 9 класу я хочу вступити до Чернівецького педагогічного коледжу, далі працювати над своїми знаннями, щоб стати педагогом. Тому щиро дякую всім, хто допомагає мені втілювати цю мрію в життя: вчителям, батькам, родичам і однокласникам. Низький уклін вам, Маріє Георгіївно, за теплоту вашого серця,за терпіння і допомогу! 

А я свій виступ хочу завершити власним віршем, ідея до написання якого виникла в мене під час підготовки до конкурсу: 

Як ми звемо себе? Українці – наше горде і славне ім’я.
В ньому дух давнини, в ньому лицарська вірність,
Волелюбна козацька душа.
Моя рідна земля – Буковина.
Чернівці – мій маленький Париж.
Соловейко в гаю і у лузі калина…
Справжнє щастя рости серед них.
Та не можна ходити по рідній землі
Ні сьогодні, ні завтра – ніколи,
Як не знати, чим пращури жили твої,
Їх культуру, традиції, мову.
Буковинські прикраси, убори, взуття,
Пояси і хустини, сорочки …
Бережім ці скарби – хай не йдуть в забуття.
Вони – гордість, душа українська.
Наші пращури в цих оберегах своїх
Змогли втілити мужність і силу.
Бережімо, любімо, примножуймо їх,
Щоб у щасті жила Україна.