У Чернівецькій гімназії №5 на перервах звучать пісні Квітки Цісик.
7 вересня 1891року до Канади прибули перші українські переселенці, які стали основою сильної української діаспори . НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ
Перебуваючи в Едмонтоні (саме провінція Альберта вважається найбільш «українською», - авт.), відвідали музей української діаспори. Безумовно, за годину не можна було переглянути всю експозицію, але багато чого там дізналися.
Я майже закляк, коли до рук потрапила ювілейна монета, випущена на честь 100-річчя першого переселенця-українця до Канади. Датується вона 1991 роком.
Із викарбуваної монети на мене дивились очі мого сусіда з Ошихлібів, вуйка Василя Єленяка. Ще більшим було моє здивування, коли прочитав на монеті, що Василь Єленяк є піонером з України, який першим прибув до Канади 7 вересня 1891 року. Цілком, очевидно, що така знахідка не була випадковою. Тому заледве вимолив у завідуючого музею продати мені цю монету за 30 канадійських доларів. Він не міг просто так її віддати, бо то був унікальний експонат. Я був на сьомому небі від цього придбання. І сьогодні думаю, що єдиний в Україні, в кого є така монета.
Принагідно зауважимо, шо завідує тим музеєм в Едмонтоні Олександр Макар, уродженець Чернівців і син відомого професора-історика Чернівецького Національного університету Юрія Макара.
Варто наголосити, що у великій канадійській українській діаспорі (за різними даними, від 1,2 до 1,5 млн. осіб, – авт.) є багато нащадків із дуже знайомими прізвищами, які свого часу емігрували за океан. Коли спілкувалися з місцевими у Канаді, вихідцями з наших країв, безпомилково вгадували звідки були їхні батьки чи діди. Скажімо в Едмонтоні, в очі кинулася вивіска «У Веренька». Кажу своїм попутнім у подорожі: «У цього господаря корені з Шипинців». Зайшли до ресторану і коли господар дізнався, що ми з Буковини, а тим паче, що я – з Мамаївців, так тішився і частував нас, що ми добу не могли на їду дивитися.
В українському земляцтві Канади зібралися люди, прізвища яких донині побутують на Буковині. Серед них, приміром: Марія Олійник з Лужан, Іван Многолітний з Ленківців, Галина Фотій з Мамаївців, Річард Дутка і Марія Бойда з Ошихлібів і ще особи з прізвищами Филипчук (Киселів), Деркач (Кліводин), Тарновецький (Неполоківці), Мойсик (Снятин), Місєвич (Шипинці).
Якщо у будь-якому місті чи маленькому містечку Канади відкрити товсті телефонні довідники, то серед них бачимо тисячі українських прізвищ: Андрійчук, Арійчук, Ахтемійчук, Бабюк, Бербюк, Бойда, Бережан, Біляр, Боднарюк, Вегера, Вітюк, Верстюк, Горюк, Гладкий, Гуля, Гешко, Гайко, Гордійчук, Добренько, Деревенко, Дячук, Дмитрюк, Жізномірський, Заліско, Залітач, Єрмійчук, Івасюк, Котик, Кравчук, Кошик, Лупул, Липко, Мережко, Маруняк, Масікевич, Міцик, Майстрюк, Мандзюк, Майстрюк, Никифорюк, Нацюк, Никля, Одовійчук, Павлюк, Панчук, Савчук, Сороцький, Товпич, Тодорюк, Тріска, Харюк, Шанрюк, Циганчук, Цюпа, Юрійчук, Ясенівський тощо… Усіх не перелічити, але цілком очевидно, що наші предки вагомо доклалися до розбудови Канади.
Про свою родину в Канаді я дізнався з книги «З Ошихлібів до Канади», яку мені подарував її автор Річард Дутка. Його батько Сімеон народився в урочищі Чургев, в Ошихлібах, а до Канади виїхав 1903 року з Марією Бойдою, рідною сестрою моєї бабусі Агафії.
Василь Мойса, с. Мамаївці
Немає коментарів:
Дописати коментар