Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні у 1932 - 1933 роках.Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні.
З метою вшанування пам’яті жертв голодомору в Україні 27 листопада у Заставнівській гімназії відбулася лінійка-реквієм, присвячена Дню пам′яті жертв трагічної події в історії України. Ведучі – Дрига Іван та Грушецька Діана нагадали присутнім про штучно створені умови голоду в селах. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття ведучі заходу приурочили хвилину мовчання. В шкільній бібліотеці функціонує виставка літератури, яка відображає події на Україні в часи Голодомору.
Хай цей день увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла і недобрих помислів.
Не звільняється пам’ять,
Відлунює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки-твердині,
Не храми –
Скам’янілий чорнозем –
Потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються
В десятиліттях
З далини, аж немов
З кам’яної гори
Надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна,
двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо:
«Тридцять три»
Немає коментарів:
Дописати коментар